політехнік

ПОЛІТЕ́ХНІК, а, ч., розм. Студент політехнічного інституту або політехнікуму.

Команди спортклубу КПІ [Київського політехнічного інституту] часто зустрічаються з студентами-політехніками братніх республік та соціалістичних країн (Веч. Київ, 23.V 1961, 4);

// Інженер чи технік, що закінчив політехнічний інститут або політехнікум.

Значення в інших словниках

1. політехнік — -а, ч., розм. Студент політехнічного інституту або політехнікуму. || Інженер чи технік, що закінчив політехнічний інститут або політехнікум.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. політехнік — політе́хнік іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
3. політехнік — ПОЛІТЕ́ХНІК, а, ч., розм. Студент політехнічного інституту або політехнікуму. Рівно через рік після фіаско цілеспрямований Валерій знову в Києві. Політехніки показують йому новеньку, зі скла і бетону, будівлю (з газ.); // Інженер чи технік, що закінчив політехнічний інститут або політехнікум.  Словник української мови у 20 томах
4. політехнік — Політе́хнік, -ка; -ніки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)