помадка
ПОМА́ДКА, и, ж. Сорт м’яких запашних цукерок.
Він приніс би їй з міста різних помадок та чеколядок [шоколадок], а вона за те.. співала би йому що-небудь, декламувала (Мак., Вибр., 1954, 168);
// Одна цукерка такого сорту.
*У порівн. З коридора через розхилені двері виглянула Ориська: з розгубленими, заляканими очима, чистенька, вичепурена, як помадка на ялинку (Вільде, Б’є восьма, 1945, 3).
Словник української мови (СУМ-11)