помаленьку
ПОМАЛЕ́НЬКУ, присл. Пестл. до пома́лу.
Карпо йшов помаленьку, скоса поглядаючи на Довбишів двір (Н.-Лев., II, 1956, 271);
— Помаленьку, бог поможе, розживатимемось (Кв.-Осн., II, 1956, 258);
Помаленьку, зміна по зміні, топлення по топленню, .. пустимо всі мартени в республіці (Ю. Янов., II, 1958, 242);
— Де ж ви дістаєте [цигарки]?.. — Дістаємо помаленьку, — ухильно відповів Оксен (Тют., Вир, 1964, 439);
— Помаленьку живем з старою, — глухо повідав Рубець (Мирний, III, 1954, 265).
Словник української мови (СУМ-11)