поморгати

ПОМОРГА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Моргати якийсь час.

Хай сусідки напослідки [напослідок] Дивляться й регочуть: Поморгають, покивають Та й пересокочуть (Г.-Арт., Байки.., 1958, 181);

Заревла машина, затанцювало миготливе світло фар, поморгало трохи, блимнуло разів зо два і погасло (Збан., Єдина, 1959, 62).

Поморга́ти ву́сами (ву́сиками, у́сиками і т. ін.) — порухати, поворушити вусами якийсь час.

Комашина, почувши на собі чужий погляд, заворушилася, поморгала невеличкими усиками і затихла (Мирний, IV, 1955, 9).

Значення в інших словниках

1. поморгати — поморга́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поморгати — -аю, -аєш, док. Моргати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поморгати — ПОМОРГА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Моргати якийсь час. Хай сусідки напослідки [напослідок] Дивляться й регочуть: Поморгають, покивають Та й пересокочуть (П. Гулак-Артемовський); Заревла машина, затанцювало миготливе світло фар, поморгало трохи, блимнуло разів зо два і погасло (Ю. Збанацький).  Словник української мови у 20 томах
4. поморгати — Поморга́ти, -га́ю, -єш гл. Помигать. Штирі хлопці варти дали, на соцького поморгали. Чуб. V. 983.  Словник української мови Грінченка