помізкувати

ПОМІЗКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Глибоко, всебічно, серйозно обдумати, добре подумати.

Коли хочеш що казать — перш помізкуй, як почать (Номис, 1864, № 14205);

Свою нивку швидко вправили, довелося всім помізкувати, як далі бути (Горд., Чужу ниву.., 1947, 256);

Якийсь невідомий залізничник, видно, добре-таки помізкував, виробляючи для прямого вагона найзручніший маршрут (Гончар, Дорога.., 1953, 45).

Значення в інших словниках

1. помізкувати — помізкува́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. помізкувати — -ую, -уєш, док., розм. Глибоко, всебічно, серйозно обдумати, добре подумати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помізкувати — ПОМІЗКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Глибоко, всебічно, серйозно обдумати, добре подумати. Коли хочеш що казать – перш помізкуй, як почать (Номис); Свою нивку швидко вправили, довелося всім помізкувати, як далі бути (К.  Словник української мови у 20 томах
4. помізкувати — ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. помізкувати — Помізкува́ти, -ку́ю, -ку́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. помізкувати — Помізкува́ти, -ку́ю, -єш гл. Подумать, поразмыслить. Коли хочеш що казати — перш помізкуй, як почать. Ном. № 14205.  Словник української мови Грінченка