помінити

ПОМІНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., діал.

1. Пообіцяти.

Він обіцяв присадкуватому клинчик на отаву, а старенькому тихцем помінив дати п’ятку (Март., Тв., 1954, 182).

2. Загадати.

Як зацвіте вишня на св. вечір — збудеться, на що помінила (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. помінити — поміни́ти дієслово доконаного виду пообіцяти; загадати діал.  Орфографічний словник української мови
2. помінити — -ню, -ниш, док., діал. 1》 Пообіцяти. 2》 Загадати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помінити — ПОМІНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., діал. 1. Пообіцяти. Він обіцяв присадкуватому клинчик на отаву, а старенькому тихцем помінив дати п'ятку (Л. Мартович). 2. Загадати. Як зацвіте вишня на св. вечір – збудеться, на що помінила (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
4. помінити — ОБІЦЯ́ТИ (зобов'язуватися зробити щось, діяти певним чином), ОБІЦЯ́ТИСЯ розм.; НАХВАЛЯ́ТИСЯ розм. (хвастовито); ОБІЩА́ТИ розм., ОБІЩА́ТИСЯ заст., розм., ОБРІКА́ТИ заст., ОБІЦЮВАТИ діал., ПРИРІКА́ТИ діал., ПРИОБІ́ЦЮВАТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
5. помінити — Поміни́ти, -ню́, -ни́ш гл. 1) Обѣщать. Та вна мені помінила подарунок дати. ЕЗ. V. 146. 2) Загадать. Як зацвіте вишня на св. вечір — збудеться, на що помінила. О. 1861. XI. Св. 54.  Словник української мови Грінченка