понадворі
ПОНАДВО́РІ, присл., рідко. По подвір’ю.
Ото-то ж і є бабина Терещишина хата..; скрізь понадворі трава, тільки стежечка манісінька до воріт (Дн. Чайка, Тв., 1960, 23);
Бігав [Антосьо] собі понадворі та батогом вихльостував — ще й рад був, бо не приганяли до книжки (Свидн., Люборацькі, 1955, 8).
Словник української мови (СУМ-11)