понадривати
ПОНАДРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Надірвати багато чого-небудь; надірвати щось у багатьох місцях.
[Герасим (запирає двері, виймає гроші і розглядає):] Прямо як настоящі [справжні], і не пізнав би, коли б не понадривав сам краї (К.-Карий, І, 1960, 390);
// Відірвати невеликі шматочки від багатьох предметів.
2. перен. Від надмірних зусиль, перенапруження пошкодити собі що-небудь.
Кат їх батька зна, над чим таким важким.. животи вони понадривали? (Г.-Арт., Байки.., 1958, 184);
Понадривати голоси.
Словник української мови (СУМ-11)