поназдивитися

ПОНАЗДИВИ́ТИСЯ, дивлю́ся, ди́вишся; мн. поназди́вляться; док., діал. Побачити.

Поназдивилися люди, як почала молода панна турляти усіма в економії — і робітниками, і прикажчиками, і всією домовою челяддю (Вас., II, 1959, 64);

[Палажка:] Досадно йому, що Марина носа втерла; от поназдивишся, що Кость до тебе знову поверне (К.-Карий, І, 1960, 423);

— Ож побачиш і поназдивишся! Тоді й пригадаєш, що я казала правду (Н.-Лев., III, 1956, 287).

Значення в інших словниках

1. поназдивитися — поназдиви́тися дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. поназдивитися — -дивлюся, -дивишся; мн. поназдивляться; док., діал. Побачити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поназдивитися — ПОНАЗДИВИ́ТИСЯ, дивлю́ся, ди́вишся; мн. поназди́вляться; док., діал. Надивитися. Поназдивилися люди, як почала молода панна турляти усіма в економії – і робітниками, і прикажчиками, і всією домовою челяддю (С.  Словник української мови у 20 томах
4. поназдивитися — ПОБА́ЧИТИ (сприйняти зором), СПОСТЕРЕГТИ́, НАБА́ЧИТИ розм., НАГЛЯ́НУТИ розм., НАГЛЯ́ДІТИ розм., НАГЛЕ́ДІТИ розм., УГЛЕ́ДІТИ (ВГЛЕ́ДІТИ) розм., УГЛЯ́ДІТИ (ВГЛЯ́ДІТИ) розм. рідше, ЗГЛЯ́ДІТИ (ЗОГЛЯ́ДІТИ) розм., ЗГЛЯ́ДІТИСЯ (ЗОГЛЯ́ДІТИСЯ) розм.  Словник синонімів української мови
5. поназдивитися — Поназдиви́тися, -влю́ся, -вишся гл. Разсмотрѣть, увидѣть. Поживете, то поназдивитесь, що у нас робиться. Мнж. 190. Ож побачите! ож поназдивитесь! Левиц. І. 166.  Словник української мови Грінченка