поналиваний

ПОНАЛИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поналива́ти.

Асфальтова підлога була вся мокра від поналиваної води, понаношеного не знати від якого ще часу болота (Фр., І, 1955, 273);

Спинаючись попід тином, щоб не попасти в поналивані вчора калюжі, пішли ми до попового двору (Л. Укр., III, 1952, 574);

Потягли [люди] з хати, незважаючи, що й чарки поналивані і калач дружко покраяв (Кв.-Осн., II, 1956, 220);

// понали́вано, безос. присудк. сл.

Скрізь було мокро, поналивано, в берегових ямках лишалась вода (Коцюб., І, 1955, 393).

Понали́вані кро́в’ю — почервонілі від злості, напруження і т. ін. (про білки очей, обличчя багатьох).

Бігли людонькове польовою стежкою, задихані, червоні, присипані пилом, очі кров’ю поналивані, бо спека була велика (Фр., III, 1950, 204).

Значення в інших словниках

1. поналиваний — понали́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. поналиваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до поналивати. || поналивано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поналиваний — ПОНАЛИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до поналива́ти. Асфальтова підлога була вся мокра від поналиваної води (І. Франко); Спинаючись попід тином, щоб не попасти в поналивані вчора калюжі, пішли ми до попового двору (Леся Українка); Потягли [люди] з хати...  Словник української мови у 20 томах