понасувати

ПОНАСУВА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ПОНАСО́ВУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Насунути що-небудь на щось (про багатьох).

Перед старими низенькими дверима, позакривавшись комірами й понасувавши на очі шапки, стояли вони мовчки і чекали (Вас., І, 1959, 91).

ПОНАСУВА́ТИ², а́ють, док. Рухаючись, наблизитися (про багато чого-небудь).

Берегами понасували хмари темного зелення, а між ними місцями випирались незграбні скелі та купи сірого каміння (Вас., І, 1959, 140).

Значення в інших словниках

1. понасувати — понасува́ти 1 дієслово доконаного виду насувати що-небудь на щось понасува́ти 2 дієслово доконаного виду рухаючись, наблизитися  Орфографічний словник української мови
2. понасувати — I -аю, -аєш і понасовувати, -ую, -уєш, док., перех. Насунути що-небудь на щось (про багатьох). II -ають, док. Рухаючись, наблизитися (про багато чого-небудь).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понасувати — ПОНАСУВА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ПОНАСО́ВУВАТИ, ую, уєш, док., що. Насунути що-небудь на щось (про багатьох). Перед старими низенькими дверима, позакривавшись комірами й понасувавши на очі шапки, стояли вони [приятелі] мовчки і чекали (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах
4. понасувати — Понасува́ти, -ва́ю, -єш гл. Насунуть, надвинуть (во множествѣ). Понасували шапки аж на вуха. Богодух. у.  Словник української мови Грінченка