понижче

ПОНИ́ЖЧЕ, присл., розм.

1. Трохи нижче.

Оця [зоря], з тисяч ясна, Що сходить від бору, Мов краєчок сонця, Це — панова з двору. Та друга, понижче, Як злото хороша, Що над ставом блима, — Нашого пробоща (Граб., І, 1959, 545).

2. у знач. прийм., з род. в. Уживається для позначення місця або предмета:

а) трохи нижче від якого міститься, рухається або відбувається що-небудь.

А понижче села четвертий, найкрутіший скрут (Фр., III, 1950, 7);

б) трохи нижче якого спрямована дія.

Тимко щосили розмахнувся веслом, шмагонув старого понижче спини (Тют., Вир, 1964, 256).

Значення в інших словниках

1. понижче — пони́жче прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. понижче — присл., розм. 1》 Трохи нижче. 2》 у знач. прийм., з род. в. Уживається для позначення місця або предмета: а) трохи нижче від якого міститься, рухається або відбувається що-небудь; б) трохи нижче якого спрямовано дію.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понижче — ПОНИ́ЖЧЕ, присл., розм. 1. Трохи нижче. Оця [зоря], з тисяч ясна, Що сходить від бору, Мов краєчок сонця, Це – панова з двору. Та друга, понижче, Як злото хороша, Що над ставом блима, – Нашого пробоща (П. Грабовський). 2. у знач. прийм., з род. в. Уживається для позначення місця або предмета.  Словник української мови у 20 томах