понизати

ПОНИЗА́ТИ, ижу́, и́жеш, док., перех.

1. Док. до низа́ти 1, 2.

Микола порізав шматки сала на четвертини, понизав їх на мотузок і почепив осавулисі на шию (Н.-Лев., II, 1956, 191).

2. Обнизати багато чого-небудь;

// перен. Розміститися рядами.

По взбіччях гір і жовтих скель Палати в камінь повростали; Плющі розкинулись до стель і ганки стіни понизали (Щог., Поезії, 1958, 233).

Значення в інших словниках

1. понизати — пониза́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понизати — -ижу, -ижеш, док., перех. 1》 Док. до низати 1), 2). 2》 Обнизати, нанизати багато чого-небудь. || перен. Розміститися рядами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понизати — ПОНИЗА́ТИ, ижу́, и́жеш, док., що. 1. Док. до низа́ти 1, 2. Микола порізав шматки сала на четвертини, понизав їх на мотузок і почепив осавулисі на шию (І. Нечуй-Левицький). 2. Обнизати багато чого-небудь; // перен. Розміститися рядами.  Словник української мови у 20 томах
4. понизати — Понизати, -жу, -жеш гл. Нанизать (во множествѣ). Чи зумієш ти намисто понизати? Харьк. у.  Словник української мови Грінченка