понімечувати

ПОНІМЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОНІМЕ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Примушувати перейти на німецьку мову, засвоїти німецькі звичаї, культуру.

У великій [другій] світовій війні вирішується історична доля українського народу. Чи буде він жити і процвітати в єдиній передовій державі, чи розірвуть його на частини на довгі віки, розділять кордонами, будуть його понімечувати, румунізувати і знову кидати в бій брата проти брата? (Довж., III, 1960, 61);

Розгорніть «Кобзар» Тараса Шевченка й прочитайте, як геніальний співець свободи українського народу ненавидів тих німецьких баронів, які хотіли понімечити Україну (Тич., III, 1957, 259).

Значення в інших словниках

1. понімечувати — поніме́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понімечувати — -ую, -уєш, недок., понімечити, -чу, -чиш, док. Те саме, що онімечувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понімечувати — ПОНІМЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОНІМЕ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого. Примушувати перейти на німецьку мову, засвоїти німецькі звичаї, культуру. Чи буде він [український народ] жити і процвітати в єдиній передовій державі, чи розірвуть його..  Словник української мови у 20 томах
4. понімечувати — ПОНІМЕ́ЧИТИ (змусити перейти на німецьку мову, засвоїти німецькі звичаї, культуру), ОНІМЕ́ЧИТИ, ГЕРМАНІЗУВА́ТИ. — Недок.: поніме́чувати, оніме́чувати, германізува́ти.  Словник синонімів української мови