пооживати

ПООЖИВА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док.

1. Ожити (про багатьох).

— Я промовлю одне слово, і люди в місті вимруть в одну годину; скажу друге слово, і вони пооживають! (Н.-Лев., IV, 1956, 269).

2. перен. З’явитися знову, виявитися з новою силою (про думки, почуття і т. ін.); відродитися.

3. Стати здоровішими, сильнішими (про багатьох).

Коні після зими пооживали, їх пасли вночі, бо вдень не напасалися — дошкуляли мухи (Руд., Остання шабля, 1959, 393).

4. Стати жвавішими, бадьорішими, веселішими (про багатьох).

Знов розляглась пісня. Пооживали панни (Н.-Лев., І, 1956, 141).

5. Сповнитись життям, рухом, діяльністю (про багато чого-небудь).

Значення в інших словниках

1. пооживати — поожива́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пооживати — -ає, -аємо, -аєте, док. 1》 Ожити (про багатьох). 2》 перен. З'явитися знову, виявитися з новою силою (про думки, почуття і т. ін.); відродитися. 3》 Стати здоровішими, сильнішими (про багатьох). 4》 Стати жвавішими, бадьорішими, веселішими (про багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пооживати — ПООЖИВА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. 1. Ожити (про багатьох). – Я промовлю одне слово, і люди в місті вимруть в одну годину; скажу друге слово, і вони пооживають! (І. Нечуй-Левицький). 2. перен.  Словник української мови у 20 томах
4. пооживати — Пооживати, -ваємо, -єте гл. Ожить (о многихъ). Всі і пооживали. Мнж. 30. Помазав ятлинята цілющою водою, вони і пооживали. Рудч. Ск. І. 155.  Словник української мови Грінченка