попелити
ПОПЕЛИ́ТИ, и́ть, недок., перех. Перетворювати на попіл; спалювати.
Довкола покоси вогонь попелив, гармати змагалися з небом самим і весь виднокіл, як туман, застелив дим (Голов., Поезії, 1955, 8);
*Образно. Хто світле немовля живе від лона матернього рве, І розтліває, і сквернить, І чисте серце попелить? (Рильський, II, 1960, 152).
Словник української мови (СУМ-11)