попов’язати

ПОПОВ’ЯЗА́ТИ, в’яжу́, в’я́жеш, док., перех. і без додатка, розм. В’язати тривалий час; пов’язати багато.

— Я на своєму віку доволі попов’язала ран козацьких, да й Леся моя до сього діла здатна (П. Куліш, Вибр., 1969, 110);

Держалась же Конониха за те життя, як борона за траву! Держалась за «те», щоб щодня до схід сонця встати..; після пополоти на городі, аж коліна зомліють, або попов’язати в спеку, зігнувши спину дугою так, що після, як зв’язана лозина, й не розігнешся (Григ., Вибр., 1959, 324);

— Атож, замолоду відтупала собі ноги, ходячи за панською жниваркою. Попов’язала вже я тих снопів, і не злічиш (Юхвід, Оля, 1959, 159).