пополохатися
ПОПОЛО́ХАТИСЯ, аємося, аєтеся, розм. Док. до поло́хатися.
[Мар’яна:] Тю-тю! Та ще й козачки! Такий гурт, та так пополохались! (Вас., III, 1960, 9);
Пополохались коні і верхівці. Літаки своїм гуркотом і кулеметами гнали назад полк кінноти (Трубл., І, 1955, 78);
*Образно. Притаїлось все, пополохалось Перед з’явищем тучі грізної: Вітерець ущух, — ані подиху, Змовк веселий гай — ані шелесту (Стар., Вибр., 1959, 60).
Словник української мови (СУМ-11)