попостояти

ПОПОСТОЯ́ТИ, о́ю, о́їш, док., розм. Стояти тривалий час; настоятися добре.

Добре, що перва прийшла, а то б попостояла! (Барв., Опов.., 1902, 499);

// Стояти якийсь час.

Коні — вони попостоять, попоїдять і бензину даром не палять (Жур., Дорога.., 1948, 189).

Значення в інших словниках

1. попостояти — попосто́яти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. попостояти — -ою, -оїш, док., розм. Стояти тривалий час; настоятися добре. || Стояти якийсь час. Попостояти на морозі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попостояти — ПОПОСТОЯ́ТИ, о́ю, о́їш, док., розм. Стояти якийсь час; настоятися добре. – Добре, що перва прийшла [бабуся за листом], а то б попостояла! (Ганна Барвінок); Коні – вони попостоять, попоїдять і бензину даром не палять (С. Журахович).  Словник української мови у 20 томах
4. попостояти — Попосто́яти, -сто́ю, -їш гл. Простоять много, настояться. Добре, що перва прийшла, а то б попостояла. Г. Барв. 498.  Словник української мови Грінченка