попростягатися

ПОПРОСТЯГА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док.

1. Простягтися (про віти, гілки і т. ін.).

Яких там між ними не було дерев, кущів: на іншім попростягались такі листи, що під одні три чоловіка сховаються од дощу, а на других такі дрібненькі, як пшеничні зернятка (Стор., І, 1957, 366);

// Зайняти собою великий простір, розташуватися на великій площі (про ліси, луки, селища і т. ін.).

2. розм. Лягти або впасти, витягнувшись на весь свій зріст, розпластатися (про всіх або багатьох).

Потомлені козаки попростягались на долівці (Стор., І, 1957, 391).

Значення в інших словниках

1. попростягатися — попростяга́тися 1 дієслово доконаного виду простягтися; зайняти великий простір попростяга́тися 2 дієслово доконаного виду лягти, розпластавшись — про багатьох розм.  Орфографічний словник української мови
2. попростягатися — -аємося, -аєтеся, док. 1》 Простягтися (про віти, гілки і т. ін.). || Зайняти собою великий простір, розташуватися на великій площі (про ліси, луки, селища і т. ін.). 2》 розм. Лягти або впасти, витягнувшись на весь свій зріст, розпластатися (про всіх чи багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попростягатися — ПОПРОСТЯГА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док. 1. Простягтися (про віти, гілки і т. ін.). Яких там між ними не було дерев, кущів: на іншім попростягались такі листи, що під одні три чоловіка сховаються од дощу, а на других такі дрібненькі...  Словник української мови у 20 томах
4. попростягатися — Попростягатися, -гаємося, -єтеся гл. Протянуться (о многихъ). Козаки посідали, жовніри попростягались біля їх на траві. Стор. МПр. 105.  Словник української мови Грінченка