попідчищати

ПОПІДЧИЩА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОПІДЧИ́ЩУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Підчистити що-небудь (про багатьох); підчистити багато чого-небудь.

Дійшла [Килина] краю до шляху, завернула коней, плашки попідчищала, а тоді стала — глянула (Головко, І, 1957, 339).

2. розм. Зшкребти, стерти що-небудь, підправляючи (про багатьох); зшкребти багато чогось, у багатьох місцях.

То було писар, коли тільки побачить, що суддя у колегію йде, зараз і хова усі бумажки [папери], а то він їх усі зараз і попідчищує (Кв.-Осн., II, 1956, 179).

Значення в інших словниках

1. попідчищати — попідчища́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. попідчищати — -аю, -аєш і попідчищувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Підчистити що-небудь (про багатьох); підчистити багато чого-небудь. 2》 розм. Зшкребти, стерти що-небудь, підправляючи (про багатьох); зшкребти багато чогось, у багатьох місцях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попідчищати — ПОПІДЧИЩА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОПІДЧИ́ЩУВАТИ, ую, уєш, док., що. 1. Підчистити що-небудь (про багатьох); підчистити багато чого-небудь. Дійшла [Килина] краю до шляху, завернула коней, плашки попідчищала, а тоді стала – глянула (А. Головко). 2. розм.  Словник української мови у 20 томах
4. попідчищати — Попідчища́ти, -ща́ю, -єш и попідчи́щувати, -щую, -єш гл. То-же, что и підчистити, но во множествѣ. Скрізь повикошувано, попідчищувано. О. 1861. XI. 26.  Словник української мови Грінченка