порозтикати
ПОРОЗТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Розти́кати, заткнути в різні місця все або багато чого-небудь.
Як же пахнуть сухі волошки в хаті! Це баба Явдоха пов’язала їх у пучки і.. порозтикала скрізь, — за дзеркалом, над дверима, за вишиваними рушниками (Донч., IV, 1957, 134);
// Сховати в різних місцях.
Треба розсортувати виграш, відділити срібло від міді, надійно порозтикати в різні місця… (Гончар, Таврія, 1952, 70);
// перен. Як-небудь влаштувати в різних місцях усіх або багатьох.
Словник української мови (СУМ-11)