порозхлюпуватися

ПОРОЗХЛЮ́ПУВАТИСЯ, ується, док. Розхлюпатися, розплескатися в багатьох місцях (про воду або якусь іншу рідину).

порозхо́дитися і рідко ПОРОЗІХО́ДИТИСЯ, иться, имося, итеся, док.

1. Розійтися в різні сторони (про всіх або багатьох).

У селі люди почали відставати від гурту, громадка меншала, розмова ще тихша ставала, далі вже всі порозходились по хатах (Л. Укр., III, 1952, 562);

Позачиняли [люди] свої комори, познімали терези і порозіходились (Кв.-Осн., II, 1956, 135);

// Піти геть звідкись.

Було як мати не пустить мене на вечорниці, то й парубки порозходяться (Стор., І, 1957, 101);

Гості попрощались, порозходились (Коцюб., І, 1955, 47);

Повернувшись додому, мати вже не застала нікого під хатою — порозходились спати (Головко, II, 1957, 425);

// перен. Роз’їхатися в різні місця.

Брати порозходились із дому: старший, Пилип, у прийми пристав, а Федь замолоду в місті на заводі (Головко, II, 1957, 190).

2. Поширитися по поверхні, втрачаючи чіткі обриси; розпливтися (про плями, сліди від чого-небудь і т. ін.);

// Розгладитися, розправитися (про складки, зморшки тощо).

3. Розвіявшись, розтанувши і т. ін., зникнути (про хмари, туман і т. ін.).

Було хмарно й темно, а тепер хмари порозходилися й випустили на волю місяць (Гр., І, 1963, 410).

Словник української мови (СУМ-11)