порошний

ПОРОШНИ́Й, діал. ПОРОХНИ́Й, а́, е́. Покритий порохом, пилом, з курявою; курний.

Він жалкував, що покинув своїх у такий тривожний час. Може, й вони, як і ці бідолашні біженці, бредуть порошними дорогами невідомо куди? (Гжицький, У світ.., 1960, 29);

— Для твоєї сестри було б ліпше, якби вона побула ще якийсь час у горах, як вертала в гаряче, порошне місто (Коб., III, 1956, 204);

Який же він [шлях] гучний, та людний, та порохний! (Вовчок, І, 1955, 288).

Значення в інших словниках

1. порошний — порошни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. порошний — діал. порохний, -а, -е. Покритий порохом, пилом, із курявою; курний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порошний — ПОРОШНИ́Й, діал. ПОРОХНИ́Й, а́, е́. Покритий порохом, пилом, з курявою; курний. Він жалкував, що покинув своїх у такий тривожний час. Може, й вони, як і ці бідолашні біженці, бредуть порошними дорогами невідомо куди? (В.  Словник української мови у 20 томах
4. порошний — КУРНИ́Й (з курявою, вкритий курявою), КУ́РЯВИЙ, КУ́РЯНИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, ПИЛЯ́СТИЙ розм., ПОРОШНИ́Й, ПОРОХНИ́СТИЙ, ПОРОХНИ́Й діал., ПОРОХНЯ́ВИЙ діал.; ЗАПИ́ЛЕНИЙ, ЗАПОРО́ШЕНИЙ, ЗАКУ́РЕНИЙ, ЗАКУШПЕ́ЛЕНИЙ розм. (укритий пилом).  Словник синонімів української мови
5. порошний — Порошни́й, -а́, -е́ Пыльный. Желех.  Словник української мови Грінченка