порічка
ПОРІ́ЧКА, и, ж. (перев. мн. порі́чки, чок).
1. Чагарник родини агрусових з їстівними кислуватими ягодами червоного, білого або жовтуватого кольору.
Кущова рослина: порічки, агрус розпросторилася, розширилася, мішаючись з глухою і жалкою кропивою (Мирний, IV, 1955, 16);
Величні гори навколо поросли стрункими ялинами,.. фісташками і непрохідними хащами малини, ожини, смородини, порічок та терну (Тулуб, В степу.., 1964, 116);
// рідко. Смородина.
Яких вже мені ліків не завдавали! Лукаш мене напував листом от [од] чорних порічок (Вовчок, VI, 1956, 248).
2. Ягоди цієї рослини.
Сидить [молодиця] за столом, а перед нею повна миса червоних порічок (Вовчок, VI, 1956, 249);
Ходить собі перший чолов’яга по раю.. Їсть раз у раз ягоди і порічки (Козл., Щури.., 1956, 58).
Словник української мови (СУМ-11)