поскоромити

ПОСКОРО́МИТИ, млю, миш; мн. поскоро́млять; док., перех., заст. Те саме, що оскоро́мити.

— Є в мене кілька яєчок. І зварила б йому, та боюся казан поскоромити. А іншого посуду немає (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 75).

Значення в інших словниках

1. поскоромити — поскоро́мити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поскоромити — -млю, -миш; мн. поскоромлять; док., перех., заст. Те саме, що оскоромити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поскоромити — ПОСКОРО́МИТИ, млю, миш; мн. поскоро́млять; док., що. Те саме, що оскоро́мити. – Є в мене кілька яєчок. І зварила б йому, та боюся казан поскоромити. А іншого посуду немає (Є. Кравченко).  Словник української мови у 20 томах
4. поскоромити — Поскоро́мити, -млю, -миш гл. Оскоромить.  Словник української мови Грінченка