пособа

ПОСО́БА, и, ж., діал. Допомога.

Пособу дав братові (Сл. Гр.);

Але княже зло настало, Пособи не буде (Рудан., Вибр., 1937, 258).

Значення в інших словниках

1. пособа — посо́ба іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. пособа — -и, ж., діал. Допомога.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пособа — хохл. (пособіє) допомога допомога, запомога, див. помогати, пособляти  Словник чужослів Павло Штепа
4. пособа — ПОСО́БА, и, ж., діал. Допомога. Пособу дав братові (Сл. Б. Грінченка); Але княже зло настало, Пособи не буде (С. Руданський).  Словник української мови у 20 томах
5. пособа — ДОПОМО́ГА (в роботі, у житті, в яких-небудь діях тощо), ПО́МІЧ, ПОРЯТУ́НОК, ПІДМО́ГА розм., ПІДПОМО́ГА розм., ЗАПОМО́ГА розм., СПОМО́ГА розм., ПОМО́ГА заст., ПОСО́БА діал.  Словник синонімів української мови
6. пособа — Посо́ба, -би ж. Помощь. Пособу дав братові. Харьк. г.  Словник української мови Грінченка