постарий

ПО́СТАРИЙ, а, е, розм. Підстаркуватий, пристаркуватий, літній.

Боже мій милий! Чи се ж вона? Стоїть якась по́стара замучена молодиця, печаловита, боязлива… (Вовчок, І, 1955, 30);

Вже постарий чоловік Онопа (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. постарий — див. підстаркуватий  Словник синонімів Вусика
2. постарий — -а, -е, розм. Підстаркуватий, пристаркуватий, літній.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. постарий — ПО́СТАРИЙ, а, е, розм. Підстаркуватий, пристаркуватий, літній. Боже мій милий! Чи се ж вона? Стоїть якась по́стара замучена молодиця, печаловита, боязлива... (Марко Вовчок); Вже постарий чоловік Онопа (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
4. постарий — Постарий, -а, -е Староватый, пожилой. Вже постарий чоловік Онопа. Н. Вол. у. Стоїть якась постара замучена молодиця. МВ. І.  Словник української мови Грінченка