постпозитивний

ПОСТПОЗИТИ́ВНИЙ, а, е, лінгв. Який стоїть у постпозиції.

Залежно від способу розташування відносно іменника артикль може бути препозитивним, тобто таким, що стоїть перед іменником (у німецькій, французькій, англійській мовах), і постпозитивним, що ставиться після іменника (у шведській, датській, румунській, болгарській мовах) (Сл. лінгв. терм., 1957, 17);

У сполученнях з постпозитивним числівником для означення приблизної кількості іменник завжди має форму родового відмінка множини (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 253).

Значення в інших словниках

1. постпозитивний — постпозити́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. постпозитивний — -а, -е, лінгв. Який стоїть у постпозиції.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. постпозитивний — ПОСТПОЗИТИ́ВНИЙ, а, е, лінгв. Який стоїть у постпозиції. Залежно від способу розташування відносно іменника артикль може бути препозитивним, тобто таким, що стоїть перед іменником (у німецькій, французькій, англійській мовах), і постпозитивним...  Словник української мови у 20 томах
4. постпозитивний — постпозити́вний той, що стоїть після слова, в постпозиції.  Словник іншомовних слів Мельничука