потавати
ПОТАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ПОТА́ТИ, а́ну, а́неш, док., діал. Потопати.
Відро було залізне та й потало у криницю (Сл. Гр.);
*Образно. Дрібні сльози розплилися по її набресклому, восковому лицю й потавали в ньому, як краплі роси на перегорілому пласті сіна (Черемш., Тв., 1960, 39).
Словник української мови (СУМ-11)