потомитися
ПОТОМИ́ТИСЯ, то́миться, то́мимося, то́митеся; мн. пото́мляться; док.
1. Утомитися (про всіх або багатьох).
Наші сіроми перебігли рідколісся і вже кралися пущами і глибокими бескидами. Дуже-таки й потомились, бідолахи; деякі вже й приставать стали (Стор., І, 1957, 389);
Подивись: женці схилились Потомились І від праці від тяжкої Потом вкрились (Рильський, І, 1960, 107);
За день коні встигли потомитися, під шлейками мокра шерсть була вже забілена милом (Панч, II, 1956, 478).
2. Стомитися, знесиліти від ходіння, важкої роботи і т. ін. (про руки, ноги тощо).
Тим часом сонце спустилось низенько; потомились руки граючи, потомились ноги танцюючи (Н.-Лев., І, 1956, 79);
Потомилися пальці слабі, Червоніють отемрені [отьмарені] очі, — Швачка ж голкою вертить в журбі (Граб., І, 1959, 235);
Агей, воли ви круторогі, чого ви стали на межі? Чи затупились лемеші, чи потомились ваші ноги? (Сос., II, 1958, 398).
Словник української мови (СУМ-11)