потомний
ПОТО́МНИЙ¹, а, е. Який здійснюється за томами, том за томом.
Потомний вихід у світ творів В. І. Леніна.
ПОТО́МНИЙ², а, е.
1. поет. Те саме, що прийде́шній.
«Я, цар царів, я, сонця син могутній, собі оцю гробницю збудував, щоб славили народи незчисленні, щоб тямили на всі віки потомні імення…» (Л. Укр.. І, 1951, 252);
Вклонися, моя Україно, цим людям величним і скромним.. Ти словом достойним розкажеш своїм поколінням потомним, Чому їм.. пошану твій вдячний народ оддає (Бажан, Роки, 1957, 258).
2. у знач. ім. пото́мний, ного, ч.; пото́мна, ної, ж.; пото́мні, них, мн., діал. Нащадок, нащадки.
Ніколи ніякий поет ані артист не творив на те, щоб показати сучасним чи потомним ідеал краси (Фр., XVI, 1955, 293);
Жінка Петра Онуфрака, потомна отого війта, .. твердо казала, що вона знає, що тут у Яршици є Довбушеві скарби (Хотк., Довбуш, 1965, 424).
Словник української мови (СУМ-11)