потребувати

ПОТРЕБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Відчувати нестачу чогось, необхідність у кому-, чому-небудь.

Хто здоров, той ліків не потребує (Номис, 1864, № 8345);

Ще недавно натякав [Макар Іванович], що потребує помічника (Коцюб., І, 1955, 164);

Бабця було прийшла, сіла коло ліжка, хотіла побалакати, але Маруся сказала, що чує себе не зовсім здоровою і потребує спокою (Хотк., II, 1966, 133);

Сьогодні сказали на фабриці, що більше мене не потребують. Не тільки мене, але п’ятсот нас (Ірчан, II, 1958, 146);

— Ми вашої землі не потребуємо, а ви на нашу не зазіхайте (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 554);

// Вимагати певних умов для розвитку, виконання, здійснення і т. ін. чого-небудь.

Справ було багато, а головне — таких справ, що потребували його особистого втручання (Кочура, Зол. грамота, 1960, 126);

Води гречка потребує втроє більше, ніж просо, і вдвоє більше, ніж пшениця (Хлібороб Укр., 3, 1969, 10).

2. діал., з інфін. і част. не. Мусити.

Спішить [Тарас] додому, рад би птицею злетіти, щоби мама не потребувала ждати на нього (Ков., Світ.., 1960, 34);

Була неділя. Він не потребував іти до бюра [канцелярії] (Круш., Буденний хліб.., 1960, 71).

Значення в інших словниках

1. потребувати — потребува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потребувати — Ую, -уєш (кого, чого). Відчувати нестачу чогось, необхідність у кому-, чому-небудь; вимагати певних умов для розвитку, здійснення тощо: потребувати вивчення, потребувати зусиль, потребувати помічника, потребувати допомоги, потребувати коштів...  Літературне слововживання
3. потребувати — Мати потребу в чому, (умов) вимагати; (з ч. не) не мусіти; п-к ПОТРЕБУЮЧИЙ, 1. незабезпечений, мало-, БІДНИЙ, злиденний, 2. що потребує, обтяжений потребою, в потребі, спраглий чого, не ефективний без чого.  Словник синонімів Караванського
4. потребувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Відчувати нестачу чогось, необхідність у кому-, чому-небудь. || Вимагати певних умов для розвитку, виконання, здійснення і т. ін. чого-небудь. 2》 діал., з інфін. і част. не. Мусити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. потребувати — ПОТРЕБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Відчувати нестачу чогось, необхідність у кому-, чому-небудь. Хто здоров, той ліків не потребує (Номис); Ще недавно натякав [Макар Іванович], що потребує помічника (М.  Словник української мови у 20 томах
6. потребувати — ПОТРЕБУВА́ТИ (відчувати нестачу чогось, необхідність у комусь, чомусь; мати необхідність у певних умовах для розвитку, здійснення тощо), ВИМАГА́ТИ, ЛЮБИ́ТИ, НУЖДА́ТИСЯ заст., розм., ТРЕБУВА́ТИ діал., ПОТРІБУВА́ТИ діал. Пан Бжеський потребував грошей (З.  Словник синонімів української мови
7. потребувати — Потребува́ти, -бу́ю, -бу́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. потребувати — Потребува́ти, -бу́ю, -єш гл. Нуждаться въ комъ, чемъ. Ми нових богів не потребуємо, ми старого бога любимо. Фр. Пр. 81. Нащо ти нас потребуєш? АД. II. 119.  Словник української мови Грінченка