потрошити

ПОТРОШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., перех.

1. Виймати нутрощі з убитої тварини.

Оселедці вимочують у холодній воді, потрошать, відрізують голови, хвости і плавники (Укр. страви, 1957, 51);

Коли йому давали потрошити недобитого звіра, він витягав із шкіряного чохла гострого мисливського ножа (Тют., Вир, 1964, 416);

// розм. Робити розтин; анатомувати.

Він після побоїв на вечорницях.. вмер, та й суд виїжджав, і німець його потрошив (Кв.-Осн., II, 1956, 107);

// перен., розм. Убивати, різати.

Велів [Еней] всіх сікти та рубать. Пішли Латинців потрошити (Котл., І, 1952, 287);

Узимку в кучугурах снігу вовки поїдали задавлених овець і собак, лисиці потрошили курей (Панч, Гарні хлопці, 1959, 45).

2. перен., розм. Витягати що-небудь звідкись, випорожнювати щось, забирати в кого-небудь (майно, гроші і т. ін.).

Татари ганяли по табору, як хорти за зайцями, хапали людей, хапали коней, здирали сідла, потрошили вози (Панч, Гомон. Україна, 1954, 344);

// Спустошувати, розоряти що-небудь.

Перестрибували [свині] через тини й люто потрошили чужі городи (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 12).

Значення в інших словниках

1. потрошити — (очищати від нутрощів убиту тварину, птицю) патрати, розм. тельбушити.  Словник синонімів Полюги
2. потрошити — потроши́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. потрошити — див. бити; рвати; різати  Словник синонімів Вусика
4. потрошити — -шу, -шиш, недок., перех. 1》 Виймати нутрощі з убитої тварини. || розм. Робити розтин; анатомувати. || перен., розм. Убивати, різати. 2》 перен., розм. Витягати що-небудь звідкись, випорожнювати щось, забирати в кого-небудь (майно, гроші і т. ін.). || Спустошувати, розоряти що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. потрошити — Тельбушити, вительбушувати, вительбушити, повительбушувати, потельбушувати, потельбушити, стельбушувати, стельбушити, постельбушувати, патрати, випатрувати, випатрати, повипатрувати, напатрувати, напатрати, понапатрувати, спатрувати, спатрати, поспатрувати  Словник чужослів Павло Штепа
6. потрошити — ПОТРОШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., кого, що. 1. Зробивши розріз, виймати нутрощі. Оселедці вимочують у холодній воді, потрошать, відрізують голови, хвости і плавники (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
7. потрошити — ПА́ТРАТИ (очищати від нутрощів убиту тварину), ПОТРОШИ́ТИ, ОБПА́ТРЮВАТИ, ОПА́ТРЮВАТИ рідше, ТЕЛЬБУШИ́ТИ розм., РОЗЧИНЯ́ТИ розм. — Док.: ви́патрати, попа́трати, ви́потрошити, обпа́трати, опа́трати, ви́тельбушити, розчини́ти.  Словник синонімів української мови