потрухнути

ПОТРУ́ХНУТИ, не. Док. до тру́хнути.

Раз увечері роззувся Миколка та й моня [мне] чоботи й моня в руках, а далі так боязко: — Ну й чоботи… чисто потрухли… (Тесл., З книги життя, 1949, 37);

[Марта:] Треба взяти нові віжки, а то старі потрухли (Вас., III, 1960, 103);

Потрухла хата, з крокв опала стріха (Воронько, Коли я.., 1962, 78).

Значення в інших словниках

1. потрухнути — потру́хнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потрухнути — -не. Док. до трухнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потрухнути — ПОТРУ́ХНУТИ, не. Док. до тру́хнути. Раз увечері роззувся Миколка та й моня [мне] чоботи й моня в руках, а далі так боязко: – Ну й чоботи... чисто потрухли... (А. Тесленко); [Марта:] Треба взяти нові віжки, а то старі потрухли (С. Васильченко); Потрухла хата, з крокв опала стріха (П. Воронько).  Словник української мови у 20 томах
4. потрухнути — ТРУХЛЯ́ВІТИ (робитися трухлим), ТРУ́ХНУТИ, ПОРОХНІ́ТИ, ПОРОХНЯ́ВІТИ (ПОРОХНА́ВІТИ), ТРУХЛІ́ТИ, ВИТРУХА́ТИ розм., СТРУПІШІ́ТИ діал. — Док.: струхля́віти, потрухля́віти, стру́хнути, потру́хнути, спорохні́ти, спорохня́віти, струхлі́ти, ви́трухнути.  Словник синонімів української мови
5. потрухнути — Потру́хнути, -ну, -неш гл. Сгнить (о деревѣ). Потрухли чумацькі вози і занози. Ком. Пр. № 1271.  Словник української мови Грінченка