потрібка

ПО́ТРІ́БКА, и, ж., розм. Що-небудь потрібне; певна потреба.

— Певно, пише твій татунь з Канева, а може, й грошаки [гроші] шле на якусь потрібку (Н.-Лев., IV, 1956, 329);

Старому все сини Про ріжні потрібки, нестатки говорили (Рильський, Поеми, 1957, 30).

Значення в інших словниках

1. потрібка — по́трі́бка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. потрібка — -и, ж., розм. Що-небудь потрібне; певна потреба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потрібка — ПО́ТРІ́БКА, и, ж., рідко. Що-небудь потрібне; певна потреба. – Певно, пише твій татунь з Канева, а може, й грошаки [гроші] шле на якусь потрібку (І. Нечуй-Левицький); Старому все сини Про ріжні потрібки, нестатки говорили (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
4. потрібка — ПОТРЕ́БА (відчуття необхідності задовольнити щось, робити щось, діяти певним чином), ХІТЬ розм., ПО́ТРІ́БКА розм., ЗНА́ДОБА розм., КРА́ЙНІСТЬ підсил. розм., НУЖДА́ заст., розм., НА́ДОБА діал., ПОДО́БА діал.; ДІ́ЛО розм., ДІ́ЛЬЦЕ розм.  Словник синонімів української мови