потріпати
ПОТРІ́ПАТИ, аю, аєш, док., чим. Трі́пнути кілька разів; затріпотіти.
Потріпав [півень] крилами, закукурікав та — шубовсть у Лаврінові огірки (Н.-Лев., II, 1956, 372);
[Баба:] Він тоді палюгою її [сучку] по ногах, вона заскавучала, потріпала ногою і щезла… (Вас., III, 1960, 51);
— Ще раз повторюю, що не розумію вас, — сказав ображено Кемпер, поворушив пальцями, потріпав ними, наче струшував підозру, що могла до них прилипнути (Загреб., Шепіт, 1966, 377).
ПОТРІПА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. перех. і неперех. Тріпати, шарпати якийсь час.
Я взяв до рук жмут соломи, потріпав ним об коліно і, сам не знаю для чого, понюхав (Збан., Єдина, 1959, 346);
// Завдати шкоди (про бурю, шторм);
// безос.
Чотирищогловий бриг «Грифтен» так потріпало в Біскайській затоці, що команді довелося кинути якір в Гібралтарі.. і приступити до ремонту судна (Знання.., 8, 1970, 29);
// перен. Завдати втрат під час бойових дій;
// перен. Знесилити, знервувати тяжкими переживаннями, випробуваннями і т. ін.
Безпосередня революційна боротьба і робота позбавили активіста можливості поповнювати свою освіту. Роки революції також дуже потріпали його фізично (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 202).
2. перех. Ласкаво поплескати, погладити кого-небудь.
Остап розплющив очі. Це так врадувало стару циганку, що вона забелькотала щось жваво.. й радісно потріпала Соломію по плечах (Коцюб., І, 1955, 370);
Хмельницький потріпав рукою гриву, заплетену червоними стрічками (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 566).
3. перех. Порвати, обтріпати, поносивши, покористувавшися.
Потріпати пальто; Потріпати книжку.
4. перех., розм. Побити (не сильно).
— Я вхопив їх обох за карки, думав собі: от діти. Був би потріпав їх трохи та й пустив (Фр., VI, 1951, 146).
Словник української мови (СУМ-11)