потурання

ПОТУРА́ННЯ, я, с. Дія за знач. потура́ти 1, 4.

Насамперед написав [Годієра] донос про свою хазяйку паню Суботову, у якої відкрив любов до селян, потурання їх забаганкам (Фр., VIII, 1952, 91);

— Мені краще, ніж будь-кому з вас, відомо, якими мають бути хімічні лабораторії, як організувати й провадити в них роботу. І це право своє я використовуватиму в повній мірі. Ніяких потурань нікому (Шовк., Інженери, 1956, 127);

При потуранні правлячих кіл Заходу гітлерівська Німеччина розв’язала другу світову війну (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 18);

Сирота [Тарас], що зазнав уже людського глуму й потурання, він так і прикипів до місця, дослухаючись до кожного слова цієї пісні (Вас., Вибр., 1950, 208).

Значення в інших словниках

1. потурання — (надмірна поблажливе ставлення до когось) поблажливість, пільга, розм. поблажка.  Словник синонімів Полюги
2. потурання — потура́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. потурання — -я, с. Дія за знач. потурати 1), 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. потурання — ПОТУРА́ННЯ, я, с. Дія за знач. потура́ти 1, 4. Насамперед написав [Годієра] донос про свою хазяйку паню Суботову, у якої відкрив любов до селян, потурання їх забаганкам (І.  Словник української мови у 20 томах
5. потурання — ПОТУРА́ННЯ (надмірно поблажливе, невимогливе ставлення до когось, чогось), ПО́ПУСК, ПО́ПУСТ, ПОБЛА́ЖКА розм., ПОТА́ЧКА розм., ПО́ТУР заст., ПОТО́ЛЯ заст.; ПІ́ЛЬГА (великодушне, не дуже суворе ставлення до чиєїсь провини).  Словник синонімів української мови
6. потурання — Потура́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. потурання — Потура́ння, -ня с. Потворствованіе.  Словник української мови Грінченка