потішувати

ПОТІ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., перех., діал. Потішати.

— Коби лиш наверх [брами] вихопитися, а там най би й стрімголов, то нічо, — потішував себе Панько (Март., Тв., 1954, 165).

Значення в інших словниках

1. потішувати — поті́шувати дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. потішувати — -ую, -уєш, недок., перех., діал. Потішати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потішувати — ПОТІ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., кого, діал. Потішати. – Коби лиш наверх [брами] вихопитися, а там най би й стрімголов, то нічо, – потішував себе Панько (Л. Мартович).  Словник української мови у 20 томах
4. потішувати — Потішувати, -шую, -єш гл. = потішати. Була вона вродливов паннов, мудро ученов, завше тама потішувала. Гн. І. 140.  Словник української мови Грінченка