Словник української мови в 11 томах

поучення

ПОУЧЕ́ННЯ, я, с., книжн., заст. Повчання.

Люди слухали того поучення [о. Квінтіліана], як якоїсь бесіди божевільного (Фр., VIII, 1952, 76);

Слово за словом, мов крапля за краплею, падали Мирославові поучення в молоду голову княжича (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 316).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. поучення — поуче́ння іменник середнього роду книжн.  Орфографічний словник української мови
  2. поучення — -я, с., книжн., заст. Повчання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поучення — хохл. (поученіє) поука, казань поука, казань, див. проповідь  Словник чужослів Павло Штепа
  4. поучення — ПОУЧЕ́ННЯ, я, с., книжн., заст. Повчання. Люди слухали того поучення [о. Квінтіліана], як якоїсь бесіди божевільного (І. Франко); Слово за словом, мов крапля за краплею, падали Мирославові поучення в молоду голову княжича (А. Хижняк).  Словник української мови у 20 томах
  5. поучення — ПОВЧА́ННЯ (слова, що містять поради, напучування тощо), ПРО́ПОВІДЬ розм., МОРА́ЛЬ розм., ОТЧЕНА́Ш жарт., РЕКОМЕНДА́ЦІЯ перев. книжн., ПОУЧЕ́ННЯ книжн. заст., ВИ́ЧИТИ діал., ПОУ́КА діал.  Словник синонімів української мови