похолоділий

ПОХОЛОДІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до похолоді́ти.

2. у знач. прикм. Який похолодів, застиг (при втраті свідомості, від сильного хвилювання і т. ін.).

Як Орися очу́тилась, то Гордій сидів біля неї і держав у своїх руках її похолоділі руки (Гр., II, 1963, 116).

3. у знач. прикм., перен. Заціпенілий, завмерлий від сильного хвилювання, тяжких переживань.

— Мій заповіт тобі, — бухнув він.., — власними руками запакуй книжки мої й одішли їх у міську книгозбірню. — Яку книгозбірню? З якої речі заповіт? — промимрив я похолоділим язиком (Л. Янов., І, 1959, 433);

Неспокійна, з похолоділою душею, вона хутко розділася.. і мерщій стрибнула на ліжко (Мирний, III, 1954, 302).

Значення в інших словниках

1. похолоділий — похолоді́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. похолоділий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до похолодіти. 2》 у знач. прикм. Який похолодів, застиг (при втраті свідомості, від сильного хвилювання і т. ін.). 3》 у знач. прикм., перен. Заціпенілий, завмерлий від сильного хвилювання, тяжких переживань.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. похолоділий — ПОХОЛОДІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до похолоді́ти. 2. у знач. прикм. Який похолодів, застиг (при втраті свідомості, від сильного хвилювання і т. ін.). Як Орися очу́тилась, то Гордій сидів біля неї і держав у своїх руках її похолоділі руки (Б. Грінченко).  Словник української мови у 20 томах