похітливість

ПОХІТЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. похітли́вий.

Лаура звикла до такої поведінки свого чоловіка — до його мовчазної похітливості, до грубих ласк (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 223);

Свою моральну розбещеність, похітливість Бичок [персонаж драми «Глитай, або ж павук» М. Кропивницького] прикриває удаваною турботою про Олену та її матір (Іст. укр. літ., І, 1954, 434).

Значення в інших словниках

1. похітливість — похітли́вість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. похітливість — -вості, ж. Властивість за знач. похітливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. похітливість — ПОХІТЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. похітли́вий. Лаура звикла до такої поведінки свого чоловіка – до його мовчазної похітливості, до грубих ласк (М.  Словник української мови у 20 томах