почимчикувати

ПОЧИМЧИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Те саме, що піти́ 1, 3.

На той світ, друже мій, до бога, Почимчикуєм спочивать (Шевч., II, 1963, 422);

Набралася молодиця Глечиків чимало, Та з хутора тихесенько Й почимчикувала (Щог., Поезії, 1958, 482);

Як спав [Грицько] у стодолі, так рано на зорях устав і почимчикував до міста (Март., Тв., 1954, 93);

На другий день.. комісія почимчикувала в сусідні сільради (Панч, В дорозі, 1959, 223).

Значення в інших словниках

1. почимчикувати — почимчикува́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. почимчикувати — -ую, -уєш, док., розм. Те саме, що піти 1), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. почимчикувати — ПОЧИМЧИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Те саме, що піти́ 1, 3. На той світ, друже мій, до бога, Почимчикуєм спочивать (Т. Шевченко); Набралася молодиця Глечиків чимало, Та з хутора тихесенько Й почимчикувала (Я.  Словник української мови у 20 томах
4. почимчикувати — Почимчикува́ти, -ку́ю, -ку́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. почимчикувати — Почимчикува́ти, -ку́ю, -єш гл. Пойти быстро. Шевч. 663. Почимчикував майданом. Мир. Пов. І. 162. І отто зараз кудись почимчикував. Стор. МПр. 150.  Словник української мови Грінченка