пошлість
ПО́ШЛІСТЬ, лості, ж., рідко. Властивість за знач. по́шлий.
Гоголь боровся — свідомо й невтомно — з людською пошлістю і підлістю (Рильський, III, 1956, 210);
Однаково ставились Чехов і Щедрін до дріб’язковості і пошлості тематики реакційних газет (Рад. літ-во, 10, 1966, 39);
Радянське суспільство суворо засуджує всяку пошлість і розпущеність у побуті (Рад. суд на охороні прав.., 1954, 7).
Словник української мови (СУМ-11)