по-дівочому
ПО-ДІВО́ЧОМУ, присл. Як у дівчини.
Наташа раз у раз тікала в темну вітальню і там.. тихо плакала і поверталася в спальню хворою, з підпухлими повіками і не по-дівочому гірко стиснутими вустами (Тулуб, В степу.., 1964, 188);
Густо смагляве, по-дівочому вродливе личко незнайомого здригнулося в гіркуватій усмішці (Гончар, Таврія, 1952, 71);
// Як дівчина.
У неї були строгі чорні бровенята, мов у дівчини.., одягалася вона теж по-дівочому (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 76).
Словник української мови (СУМ-11)