по-чужому

ПО-ЧУЖО́МУ, присл.

1. Як чужий.

Я звикла відноситись до нього не по-чужому, а по-товариськи (Л. Укр., V, 1956, 216).

2. По-іноземному, не по-тутешньому; не так, як прийнято в певному середовищі, у певного народу.

[Дівчина:] Ну, бувай здоров. [Хлопець:] Чом не «до побачення»? [Дівчина:] То по-чужому, а так більше по-народному виходить (Л. Укр., II, 1951, 106);

«Стій! Хто іде?» Залопотали щось по-чужому в тишині (Сос., II, 1958, 438);

Я ж бо зразу пізнала, що вони фашистські шпигуни — від них навіть пахло по-чужому (Ю. Янов., І, 1954, 45).

Значення в інших словниках

1. по-чужому — по-чужо́му прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. по-чужому — присл. 1》 Як чужий. 2》 По-іноземному, не по-тутешньому; не так, як прийнято в певному середовищі, у певного народу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. по-чужому — ПО-ЧУЖО́МУ, присл. 1. Як чужий. Я звикла відноситись до нього не по-чужому, а по-товариськи (Леся Українка). 2. По-іноземному, не по-тутешньому; не так, як прийнято в певному середовищі, у певного народу. [Дівчина:] Ну, бувай здоров.  Словник української мови у 20 томах