превалювати
ПРЕВАЛЮВА́ТИ, ю́є, недок.
1. над ким — чим і без додатка. Мати перевагу; переважати.
У кінематографії рух повинен завжди превалювати над статикою (Довж., III, 1960, 247);
Я ніколи не переживала стільки гострих і цікавих пригод, як тепер, стільки нежданих зустрічей із людьми, у мене якось затупилося тепер почуття прив’язаності до людей, до місця, превалює тільки одне чуття, чуття нового, зміни вражень (Ю. Янов., II, 1958, 87).
2. Бути, виявлятися в більшій мірі; перевищувати кількістю, розміром і т. ін.
Природний горючий газ являє собою суміш газів, в якій превалює метан (Нафта.., 1957, 8).
Словник української мови (СУМ-11)