предківський
ПРЕ́ДКІВСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до пре́док 1.
Якби ж ти той спадок в собі поборов, на тебе повстане вся предківська кров і буде змагатись запекло (Л. Укр., І, 1951, 440);
// Який залишився комусь як спадщина від предка, предків.
Старий цар умер, а зосталося два брати. Старшому ж не можна було чомусь царством правити, осівся на предківськім столі менший (Мирний, І, 1949, 215);
Переїхавши на Україну, Єремія на диво обновив предківський замок (Стор., І, 1957, 366);
// Такий, як у предка, власт. предкові.
Я сам хочу співати, своє щось, окреме, аби співати. Розкласти священний вогонь і видобуть з грудей дрімаючий предківський голос (Коцюб., II, 1955, 238).
2. Прикм. до пре́док 2.
За рідні пороги припало нам биться, За жито на полі, за обрії сині, За яблуні цвіт і за предківські тіні (Рильський, II, 1960, 230);
Він тричі врочисто поцілував цю нагріту сонцем землю, високо підняв на долоні, голосно гукнув до людей: —.. Наша предківська земля стала знов нашою! (Мас., Під небом.., 1961, 16);
// Стародавній, старовинний.
Жахом пойняту, німу, її понесли до жертовні [жертовника] І не для того, щоб, предківський звичай відбувши святочно, Світлому богу вона Гіменею в опіку далася. Ні! (Зеров, Вибр., 1966, 126).
Словник української мови (СУМ-11)