предстати
ПРЕДСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док., перев. перед ким — чим, книжн., заст. З’явитися перед ким-, чим-небудь.
О Нероне! Нероне лютий! Божий суд, Правдивий, наглий, серед шляху Тебе осудить. Припливуть І прилетять зо всього світа Святиє [святі] мученики. Діти Святої волі. Круг одра, Круг смертного твого предстануть В кайданах (Шевч., II, 1963, 285);
Кінець кінцем збагнувши, що перед ним представ Козак Мамай, пан Купа спитав необачно: — Чи не з того світу, Козаче? (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 42);
// Постати в уяві, в думках, у пам’яті.
І начебто замилується око. Та не минеться гіркота досад, Бо ти предстанеш тиха, одинока, І знову землю, вітер і потоки Я поверну назад, назад, назад! (Мал., Звенигора, 1959, 54);
// перен. Виявитися певним чином, розкритися перед ким-небудь.
Природа, облагороджена нами, очищена від випадковостей божого хаосу і заростей диких, перетворена творчістю, предстане перед народами світу в такій, новій красі, в якій предстала сьогодні перед світом велика радянська людина, творець життя, поборник миру на землі (Довж., III, 1960, 486);
Образ Франка повинен предстати перед читачем в усій величі й силі, без полуди і підфарбування, зі всіма притаманними його характерові рисами (Рад. літ-во, 8, 1966, 55).
Словник української мови (СУМ-11)