пресумний
ПРЕСУМНИ́Й, а, е, також у сполуч. із сл. сумний, розм. Дуже сумний.
Другої днини рано-вранці сумний-пресумний голос трембіти тужив на все село (Круш., Буденний хліб.., 1960, 244);
Мабуть, він одержав дуже невеселі вісті, бо прийшов до піонерів сумний-пресумний (Донч., VI, 1957, 92).
Словник української мови (СУМ-11)